Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року Справа № 910/9583/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 рокуу справі№ 910/9583/14 господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 24 830, 41 грн.за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4доКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"провизнання договору недійснимза участю представників сторін:

позивача: Коноваленко Є.Л.,

відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 24 830, 41 грн. за договором № 235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.07.2012 року, з яких: 18 668, 41 грн. - основний борг, 1262, 51 грн. - пеня, 896, 45 грн. - 3% річні, 2800, 26 грн. - 15% штраф, 1202, 78 грн. - інфляційні збільшення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання договору № 235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.07.2012 року недійсним з моменту укладання.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року у справі № 910/9583/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року, у задоволенні первісних позовних вимог відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним правочин - договір № 235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.07.2012 року, укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4; стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1827, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2014 року у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову повністю.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.07.2012 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (Підприємство) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Розповсюджувач) укладено договір № 235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Відповідно до п. 1.1. договору № 235/12 від 02.07.2012 року за цим Договором на підставі відповідного наказу дозвільного органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання Розповсюджувачем цього Договору та Порядку розміщення реклами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 37/6253, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок), а Розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього Договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок Підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим Договором та не зловживати наданими Розповсюджувачу правами.

Згідно з п. 3.2. договору № 235/12 від 02.07.2012 року адресні програми на Право тимчасового користування - це перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ. Адресна програма на Право тимчасового користування має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які Розповсюджувачу надано дозволи на розміщення РЗ, вид РЗ, дату початку та закінчення строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а також відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць, що відповідає виду РЗ та визначається згідно відповідного розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до п. 3.6. договору № 235/12 від 02.07.2012 року адресні програми є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 1 адресної програми на право тимчасового користування № 1 до договору № 235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.07.2012 року, Розповсюджувачу зовнішньої реклами надано право на тимчасове користування місцем за адресою: АДРЕСА_1, погоджено вид рекламного засобу - рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі), споруді, розміри 4,355х0,635 заг. пл. 2,7600 кв.м., кількість 1, плата за місяць без ПДВ 241, 50 грн., дата прийняття рішення про надання дозволу 13.05.2005 року, дата кінця строку дії 21.05.2017 року.

Позивач за первісним позовом, звертаючись до суду, вимоги обґрунтовував порушенням відповідачем за первісним позовом взятих на себе зобов'язань щодо повноти та своєчасності внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно з умовами договору, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за первісним позовом у розмірі 24 830, 41 грн., яку він просив стягнути на його користь.

Позивач же за зустрічним позовом просив суд визнати договір № 235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.07.2012 року недійсним з моменту укладання, оскільки він вважав, що відповідач за зустрічним позовом навмисно ввів його в оману при укладенні вказаного договору щодо перебування у комунальній власності місця розміщення рекламного засобу позивача за зустрічним позовом на фасаді будинку, який перебуває у приватній власності та знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С.", та не перебуває у комунальній власності, а тому при укладенні зазначеного договору позивач за зустрічним позовом діяв під впливом помилки.

Задовольняючи зустрічний позов про визнання договору недійсним та відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення заборгованості, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним правочину - договору № 235/12 від 02.07.2012 року, оскільки при укладенні договору між сторонами, місце, де знаходиться реклама відповідача за первісним позовом (частина будівлі загальною площею 6968, 3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1), перебувало у приватній власності та знаходилось на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С.", а тому позивач за первісним позовом, ввівши відповідача за первісним позовом в оману щодо перебування у комунальній власності місця розміщення рекламного засобу, уклав з останнім договір № 235/12 від 02.07.2012 року щодо майна, яке не знаходиться у комунальній власності, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення первісного позову про стягнення заборгованості.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у комунальній власності територіальної громади м. Києва знаходиться частина нежитлового будинку площею 2 017 кв.м., яка закріплена за Центром позашкільної роботи Святошинського району міста Києва, а інша частина площею 6 968, 3 кв.м. не належить до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2012р. № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві".

У додатку № 8 до розпорядження від 10.12.2012 року № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" таблиця 1 (позиція 101), Центр позашкільної роботи Святошинського району міста Києва включено до переліку підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації саме загальною площею 2 017 кв.м.

Згідно з п. 1 розпорядження Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 29.10.2004 року № 1922 "Про надання дозволу ТОВ "О.М.С." на експлуатацію приміщень в нежитловому будинку (раніше будинок піонерів та школярів) по АДРЕСА_1", ТОВ "О.М.С." слід вважати балансоутримувачем та експлуатуючою організацією приміщень загальною площею 6968,3 кв.м. в нежитловому будинку (раніше будинок піонерів та школярів) по АДРЕСА_1.

У листі Департаменту комунальної власності м. Києва за вих. № 062/8/10-8983 від 16.09.2013 року за розглядом звернення ТОВ "О.М.С." щодо власників приміщень нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 надано інформацію, що у комунальній власності територіальної громади м. Києва знаходиться частина вказаного нежитлового будинку площею 2 017, 00 кв.м., яка закріплена за Центром позашкільної роботи Святошинського району міста Києва, інша площа - приватна власність.

Крім того, судом зазначено, що у п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003 року та п. 1.3 Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 37/6253, місце розташування рекламного засобу визначається як площа зовнішньої поверхні будинку, споруди тощо, і не ототожнюється із будь-яким місцем на будинку в цілому. Отже, місцем розташування рекламного засобу, щодо якого укладено договір № 235/12 від 02.07.2012 року, є площа зовнішньої поверхні будинку по АДРЕСА_1 у м. Києві, і ця площа не належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а перебуває на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С." як частина нежитлової будівлі, що знаходиться у спільній частковій власності приватних осіб та підприємств.

Судами встановлено, що нежилі приміщення площею 36, 30 кв.м. та 3, 60 кв.м., які розташовані в місті Києві по АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_4, що підтверджено свідоцтвами про право власності від 24.03.2004 року (номерний бланк серії САА № 776262; серії САА № 776263), а місцем розміщення рекламної вивіски відповідача є площа, яка не належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (задокументовані фото), узгоджувальна частина дозволу № 08879-05 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що при укладенні договору № 235/12 від 02.07.2012 року комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" замовчувалось існування обставин належності до комунальної власності територіальної громади лише частини нежитлових приміщень у будинку по АДРЕСА_1 у місті Києві, та враховуючи, що місце розташування рекламного засобу відповідача знаходиться на фасаді будинку, який перебуває у приватній власності та знаходиться на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю "О.М.С.", суди дійшли до вірного висновку про наявність підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами договору та задоволення зустрічних позовних вимог у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення первісного позову про стягнення з відповідача за первісним позовом заборгованості у розмірі 24 830, 41 грн. за договором № 235/12 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва від 02.07.2012 року, з яких: 18 668, 41 грн. - основного боргу, 1262, 51 грн. - пені, 896, 45 грн. - 3% річних, 2800, 26 грн. - 15% штрафу, 1202, 78 грн. - інфляційне збільшення у зв'язку з встановленням обставин недійсності договору № 235/12 від 02.07.2012 року.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 року у справі № 910/9583/14 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова